Ті, хто знають нас ближче, в курсі, що перша гумдопомога військовим, яку ми надавали, була ще у 14 році. Зараз без назв місць – на тому найвідомішому пункті допомоги СХ завжди мали запас гуманітарки для хлопців і дівчат у формі.
Так, вони кіборги, але такі ж люди зі звичайними потребами: їжа, ліки, душ, гроші або ночівля. Згодом, коли попит на гуманітарну допомогу для військових збільшився і ми вже не встигали охопити цивільних, з’явилась ідея зробити окремий пункт допомоги для захисників. Це вже історія іншої дружньої організації.
СХ завжди мала максимально патріотичну позицію. Ми докладали шалених зусиль, щоб полегшити роботу захисникам. Наприклад, купували квитки до белгорода тим, хто мріяв жити у сусідній державі. Деякі люди навпаки, подивившись на нас, питали, де є курси української мови.
Так сталося, що 23 лютого ми вже шукали мішки для укріплень міста по запиту військових. Але тоді ще не знали, що наступного ранку в Харкові буде гаряче. Минуло вже декілька місяців, і звичайно, щодня отримуємо запити на баклажки для води, на саму воду, на засоби гігієни, ліхтарики, каремати, багато чого. Радіємо можливості підтримувати не тільки цивільних.
Полегшує цей процес те, що є зміни у податковому законодавстві. Нарешті наш фонд має змогу офіційно робити закупівлі для оборони міста, тобто надавати допомогу, яка не передбачалась Статутом організації. Ну і говорити про це публічно.
Усі 8 років більшість наших волонтерів під запит друзів займалися пошуком і закупівлею необхідного на фронт спорядження, а також піклувались про поранених, родини загиблих.
Зараз ми всі розкидані по країні: хтось волонтерить з Чернівців, хтось з Тернопільщини чи Івано-Франківська, зі Львова, а частина команди залишається у незламному Харкові.
Звісно, з лютого не працює наш офіс і ми надаємо допомогу «то тут, то там», але головне – віримо, що місто вистоїть.
Дякуємо захисницям і захисникам Харкова. Швидшої нам всім перемоги. Слава Україні!